Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей — стільки і здібностей, які залежать від психолого-фізіологіних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.
Дар відкрити чарівну квітку обдарованості школяра дано не кожному, а лише тому, хто насправді любить дітей і вміє прокласти стежки до їхнього розуму й серця. Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, ідучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивають його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.
План роботи
з обдарованими та здібними дітьми
на 2018-2019 навчальний рік
№ з/п |
Назва заходу |
Термін виконання |
1. |
Проведення діагностування обдарованих дітей |
жовтень-листопад
|
2. |
Створення і поповнення банку даних обдарованих дітей |
листопад |
3. |
Систематизація матеріалів, періодичних видань з проблеми роботи з обдарованими дітьми. |
постійно |
4. |
Організація роботи гімназійного відділу МАНу. Участь у захисті манівських робіт І та ІІ етапів. |
вересень, листопад-грудень
|
5. |
Підготовка та участь дітей в олімпіадах, конкурсах, виставках І-ІІІ етапів. |
жовтень - лютий
|
6. |
Організація роботи творчої групи вчителів, які працюють за програмою «Крок за кроком» в середній ланці. |
вересень |
7. |
Психолого-педагогічний семінар “ Педагогічне мислення вчителя в руслі особистісно зорієнтованої освіти ”; Розвиток творчих здібностей особистості”. |
січень березень |
8. |
Засідання круглого столу “ Нові інформаційні технології у сучасній освіті”. |
січень |
9. |
Нарада при директорові “Робота педколективу по виробленню цінності знань учнів та розв’язання проблеми обдарованих дітей” “ Роль факультативних та індивідуальних занять в розвитку інтелектуальних здібностей учнів” . |
протягом року |
10. |
Засідання педагогічної ради: “Про адаптацію учнів 5 класу до програми середньої ланки”; листопад “Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час”; “Обдарована дитина: за і проти”. |
жовтень січень
березень |
11. |
Співбесіди з вчителями з предметів, де обдаровані учні знижують успішність і творчий потенціал. |
березень |
12. |
Діагностика та виявлення обдарованих дітей у молодшому шкільному віці. |
жовтень |
13. |
Вивчення розвитку пізнавальних здібностей учнів 8 класу в процесі засвоєння основ наук, рівня їх вихованості. |
квітень
|
14. |
Оформлення літературної виставки “Здатність до творчості – це найвищий дар, яким нагородила природа людину...” |
січень |
15. |
Виставка творчих робіт обдарованих дітей. |
протягом року |
16. |
Засідання літературної світлиці “Мої перші спроби пера”. |
протягом року |
17. |
Предметні тижні. |
протягом року |
18. |
Класні та шкільні конкурси, вікторини, брейн-ринги, КВК,турніри. |
протягом року |
19. |
Індивідуальні методичні консультації по роботі з обдарованим дітьми. |
протягом року |
20. |
Робота шкільного психолога з обдарованими та здібними дітьми. |
протягом року |
21. |
Тематичний виступ на батьківських зборах “Сім’я і обдарована дитина”. |
квітень |
22. |
Підсумок роботи з обдарованими дітьми за рік і планування на наступний. |
червень |
і |
Циклограма роботи гімназійного відділення МАН
№ |
Зміст роботи |
Термін |
Відповідальний |
1 |
Інформаційно-рекламна акція «Знайомтеся, гімназійне відділення МАН» |
Вересень, 1-й тиждень |
Керівники секцій, члени методичної ради |
2 |
Відкриття роботи гімназійного відділення МАН |
Жовтень, 2-й тиждень |
Керівники секцій |
3 |
Організація роботи теоретичних консультпунктів: «Інформаційна культура: як написати реферат»; «Науково-дослідна робота школяра»; «Як написати та захистити проект» |
Вересень- жовтень, протягом року- консультації |
Керівники секцій |
4 |
Організація роботи юних науковців з батьками-науковцями, керівниками районних секцій МАН, відвідування занять школи юного науковця |
Протягом року - консультації, зустрічі |
Керівники секцій |
5 |
Робота в секціях, звіт про виконання робіт за графіком |
Жовтень-квітень |
Керівники секцій |
6 |
Участь у конкурсі-захисті наукових робіт МАН |
Грудень-лютий |
Керівники секцій |
7 |
Виступ-представлення роботи на засіданнях секцій, у класах на уроках, під час предметних тижнів |
Протягом року |
Керівники секцій, члени методичної ради |
8 |
Участь у виставках, батьківських зборах тощо |
Протягом року |
Керівники секцій, члени методичної ради |
9 |
Попередній захист проектів, наукових робіт |
Березень- квітень |
Керівники секцій, члени методичної ради |
10 |
Організація та проведення Днів Науки в гімназії |
Травень |
Керівники секцій, адміністрація |
11 |
Визначення та нагородження переможців — активних учасників гімназійного відділення МАН |
Травень |
Керівники секцій, адміністрація |
|
Найпродуктивнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання:
· проектна технологія;
· технологія колективного творчого виховання;
· створення ситуації успіху;
· виховання творчої особистості.
Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію до здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, передбачає розвиток творчої особистості.
Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини — основна мета, покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння й співпраці між учителем і учнем.
У чому ж полягає особливість нашої роботи з такими дітьми? Наша технологія спирається на традиційні, неодноразово випробувані форми, методи й прийоми, але своєрідно поєднані, модифіковані та інтерпретовані, що дали добрі результати в роботі з обдарованими дітьми. Насамперед ми цілеспрямовано поєднуємо раціональні та емоційні види діяльності, правильно організовуємо самостійну роботу цих учнів, надаємо простір їхній ініціативі. Використовуємо самостійну роботу лише практичного і творчого рівнів, завдання мвють пізнавальн-дослідницькмй характер і мають творче спрямування. Працюючи з дітьми, у яких розвинене аналітичне мислення, віддаємо перевагу методам, що сприяють розвитку творчої уяви, у роботі з дітьми з розвиненим глобальним мисленням переважають методи, що розвивають логічні здібності, у дітей «змішаного» типу розвиваємо логічне, оригінальне та образне мислення однаковою мірою.
Основними методами, якими ми керуємося в нашій роботі, є словесні, практичні та дидактичної гри. Причому серед словесних методів найрезультативнішими виявилися методи бесіди (евристичної та аналогічної), коментування і творчого переказу. Серед практичного вибираємо лише проблемно-пошукові та творчого характеру. Метод дидактичної гри має найбільший вплив на обдарованих дітей, дає змогу само реалізуватися, за умови, що діти є співавторами й виконавцями, а не тільки виконавцями. Серед практичних методів великого значення надаємо творчим роботам та проблемно-ситуативним завданням.
Використовуємо такі форми навчання як: індивідуальні, фронтальні (дискусії, семінари, дебати, рольові ігри), групові (парні, постійні групи зі зміною функцій їхніх учасників, поділ класу на групи з однаковим завданням, з різними завданнями).
Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же він повинен бути?
Характерні ознаки сучасного уроку:
· підготовка не мовознавців, математиків, географів, істориків-теоретиків, а гуманних освічених людей;
· навчання не словом, а справою;
· проведення заняття не для учнів, а разом із ними;
· орієнтація діяльності не на клас загалом, а на особистість кожного учня;
· забезпечення цілковитого засвоєння навчального матеріалу на уроці.
Щоб на занятті була створена ситуація успіху, дбаємо про початок уроку. Практика доводить: як урок почнеться, так він і пройде. Для мотивації використовуємо розминки «Спіймай мій настрій», поетичні п 'ятихвилинки, де часто звучать власні поезії дітей, географічні, історичні, математичні розминки. Такі вправи створюють особливу емоційну атмосферу уроку.
На етапі актуалізації знань застосовуємо асоціювання — «асоціативну павутинку», «ланцюжок асоціацій», що спонукає учнів думати, стимулює мислення.
Здібні діти не люблять одноманітності, тому використовуємо елементи технології особистісно орієнтовного навчання. Учні на таких заняттях учаться самостійно визначати тему, складають план подальшої роботи на уроці.
Під час опрацювання нової теми учнів залучають до участі у творчих проектах. Вони об'єднуються в групи й опрацьовують певний матеріал. Використовуються і власні мультимедійні презентації — це викликає жвавий інтерес, сприяє розвитку творчих здібностей. Вчитель пропонує учням різноманітні проекти відповідно до вподобань дітей, орієнтованих на розвиток їхніх здібностей. Так на уроках світової та української літератури, працюючи над художнім твором, учні створюють проекти:
«Я — художник»,
«Я—мистецтвознавець»,
«Я — літературний критик»,
«Я — актор»,
«Я—дослідник»,
«Я — науковець».
Юні художники ілюструють певний розділ твору, актори інсценізують уривки. На уроках діти готують інтерв'ю з героєм, складають сенкани для характеристики найголовніших рис персонажа.
Важливу роль відіграють різноманітні види самостійної роботи: відгуки, рецензії, реферати, дослідження, заочні подорожі тощо.
Розвитку творчих здібностей сприяють й інтерактивні методи навчання:
· робота в парах;
· робота в групах;
· «Банк ідей»;
· «Незакінчене речення»;
· «Мікрофон»;
· «Інтерв'ю»;
· взаємоперевірка.
Учням зазвичай подобаються завдання на розвиток уяви, фантазії:
· складання казки, вірша, байки;
· асоціативні творчі роботи;
· твори-мініатюри на основі поетичних рядків;
· твори-описи за картиною;
· творчі п'ятихвилинки;
· чи досліджень;
· подорожі в часі; інсценізації творів;
· створення заочних подорожей
· рольові ігри.
Ми пропонуємо учням скласти розповідь від імені письменника, продовжити твір, змінити його закінчення. Але враховуємо індивідуальний розвиток дитини, насичуємо урок різнорівневими завданнями. Наприклад, учні об'єднуються в групи й працюють із різними вправами:
· група 1 складає асоціативне гроно;
· група 2 пише твір-мініатюру;
· група 3 складає кросворд або вірш.
Інтерес до творчості зростає, якщо учні бачать результати власних пошуків і зусиль. Тому особливу увагу звертаємо на аналіз творчих робіт, помічаємо навіть незначні досягнення, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують. Розвивати творчі здібності можна по-різному: проводити уроки краси просто неба, у музеях художників, на виставках художньої творчості. Такі заняття розширюють світогляд, розвивають активне ставлення до життя, бажання створювати прекрасне. Спонукають до творчості й літературні читання, конкурси віршів, конференції.
Завдання педагога — управляти процесами творчого пошуку, ідучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.
Організація роботи на уроках:
· розвиток творчого мислення;
· розвиток творчих розумових здібностей;
· застосування «мозкового штурму»;
· принцип м'якого змагання;
· нестандартний урок;
· наявність можливості самооцінки;
· принцип безоцінної діяльності;
· створення психологічного клімату;
· диференціація навчання.
1. Розвиток творчого мислення.
Мета розвитку творчого мислення обдарованих, здібних, талановитих дітей передусім пов'язана із самою природою обдарованості, яка ґрунтується на наявності в цих дітей певних розумових здібностей швидкого процесу мислення, гнучкості, оригінальності, здібності до детальної розробки чого-небудь.
Усі ці здібності можна назвати дивергентним мисленням, яке значно відрізняється від конвергентного, що спрямоване на знаходження правильної відповіді, заздалегідь даної вчителем. Такий підхід до проблеми розвитку збіднює життя будь-якої дитини, а тим паче обдарованої, не дає їй можливості мислити ширше і вільніше, долаючи стереотипи та шаблони. Дивергентне (творче) мислення не може розвиватися безсистемно, а потребує цілеспрямованого розвитку. Інакше воно згасає.
Психологи підкреслюють, а ми переконалися, що творчі здібності можна стимулювати лише за доброзичливої атмосфери, яка допомагає учневі обстоювати свої позиції, сприяє перебігу творчого процесу у вигляді 3-х взаємопов'язаних етапів:
· учень ставить або отримує завдання й накопичує необхідну інформацію;
· розглядає завдання з різних боків, працює над розв'язанням поставлених у ньому проблем;
· доводить почату роботу до завершення.
Кожен із цих етапів потребує якогось часу, тому вчитель не підганяє учня, а, особливо у безвихідній ситуації, допомагає йому.
Обдаровані діти — не просто абстрактні носії талантів, а передусім — люди. Тому навчальну діяльність будуємо з метою різнобічного розвитку дитини, а не тільки її здібностей до навчання. Адже саме неуважність до особистісного розвитку спричинила створення соціального стереотипу, згідно з яким обдарована дитина — це буквоїд, якого зовсім не цікавить довкілля.
2. Творчі розумові здібності
Неможливо розвивати творчі здібності інших і при цьому не розвивати свої творчі здібності. Плюс у роботі з дітьми в цьому напрямі ще й у тому, що ці завдання кожен виконує узгоджено зі своїм життєвим досвідом і підготовкою. Немає необхідності пригадувати навчальний матеріал, оскільки основу для його виконання складають особистий досвід, знання й переживання.
Під час занять важливо використовуємо різні завдання, оскільки у дітей можуть бути індивідуальні вподобання: одним подобається працювати з образами, іншим — із символічною й семантичною інформацією; дехто любить вправи з простими типами відповідей (одиниці, класи, стосунки), інші віддають перевагу складнішим — складання віршів та написання історій.
· «Мозковий штурм» і принцип «швидкості думки».
Суть методу «мозкового штурму»:
дітям пропонуємо для розгляду проблему, яка має безліч варіантів розв'язання;
· підтримуємо усі ідеї й думки, їх записуємо, незалежно від того, наскільки «дикими» вони можуть здаватися;
· в ціні не якість відповідей, а їхня кількість;
· утримуємося від передчасної критики й оцінюємо ідеї до завершення процесу їх надходження.
Враховуємо, що в перші хвилини «мозкового штурму» може бути напрацьовано найбільшу кількість відповідей. Пізніше вони починають надходити все рідше, але саме ці, останні, відповіді найчастіше виявляються найоригінальнішими.
4. Принцип м'якого змагання.
Останнім часом з'явилося багато навчальних програм на базі ігрових методів навчання. Ігровим способом навчання діти віддають найбільшу перевагу. Часто в іграх дітей присутній елемент змагання. Проте жорсткі правила змагань призводять до негативних наслідків: ворожості та агресивності щодо членів іншої команди, хаотичності, нетерпимості до помилок членів свої команди тощо. Дж. Рензулді вказував, що доцільно використовувати м'яке змагання, оскільки воно сприяє активному залученню дітей до навчального процесу. Щоб уникнути негативного ефекту (пов'язаного зі змаганням), під час м'яких змагань дотримуємося таких правил:
· Організовуємо групові змагання частіше, ніж індивідуальні.
· Діяльність та результат змагання не винагороджуємо матеріально, оцінками тощо.
· Склад команд постійно змінюємо, щоб усі діти мали змогу бути серед переможців. Стежимо за тим, щоб у групі не було дітей, які набували б тільки негативного досвіду, постійно перебуваючи серед невдах. Серед дітей з ознаками обдарованості є діти, які дуже гірко переживають умови змагання: вони починають повільніше працювати або «перегоряють». Вони можуть виконувати ролі експертів, журі.
5. Нестандартний урок.
Обдаровані діти дуже часто залишаються непомітними на уроках, тому що бояться бути активнішими, щоб не здаватися своїми однокласникам найрозумнішими. Бувають і такі ситуації, коли учень має альтернативне вирішення завдання, ніж запропоноване вчителем, і не впевнений у тому, що це рішення є правильним, та побоюється негативної оцінки вчителя. Не вистачає якогось поштовху для виявлення своєї особистості. У кожному дитячому колективі є діти, яким властиве нестандартне мислення. Учителю, звичайно, цікавіше працювати з такими дітьми. Але за малий час уроку він має приділити увагу всім учням. Тому ми винаходимо такий механізм роботи, який спрямував би на співпрацю з обдарованими дітьми за обов'язкового розподілу уваги на всіх учнів класу. Тобто не вирізняємо групу обдарованих дітей ні з погляду переваги їхніх розумових здібностей над іншими, ні з точки зору необхідності приділяти їм більше уваги з боку вчителя (частіше опитувати). За цих обставин учитель має бути насамперед психологом і не створювати подібних ситуацій. Він може так поводитися з обдарованими дітьми, щоб вони були не «улюбленцями», а помічниками на уроці. Краще зробити так, щоб це не було помітно для всього класу і навіть для самих обдарованих. Цю проблему можна розв'язати шляхом організації нестандартного уроку (це може бути будь-яка робота в групах). Дуже важливим є те, щоб обдарована дитина не виконувала завдання за іншого, а допомагала виконати його самому учневі.
Сам процес співпраці з іншими учнями відкриває можливості виявлення таких рис особистості та рис характеру обдарованої дитини, які були непомітними або й свідомо прихованими. Важливим моментом є самоствердження такої дитини, але не за рахунок іншого, а у взаємодії з ним. На певний час обдарована дитина стає неформальним лідером, що відбувається само собою, і не створює проблем у міжособистісному спілкуванні. У такому разі важливим є, мабуть, не те, що дитина стверджується перед колективом, а те, що вона відкриває для себе свої приховані риси особистості. Нехай це триває лише 5—10 хв, але вони дають поштовх подальшому становленню особистості обдарованої дитини. Отже, обдарована дитина своєю співпрацею з іншими учнями допомагає вчителю. Саме такі дії обдарованих дітей колектив сприймає цілком природно, і вони не викликають психологічних перешкод, психологічних конфліктів між учнями.
6. Оцінювання та сприятлива психологічна атмосфера.
Природа обдарованості та творчості потребує вільного висловлення своїх думок та ідей. Для того щоб це відбувалося відповідним чином, створюємо теплу атмосферу довіри. Такий еоціально-психологічний клімат стимулює дітей до гри, розкутості та створює в них веселий настрій.
Важливо розуміти, що, закликаючи дітей вільно виявляти свою особистість, необхідно позбавити їх загрози зовнішнього оцінювання та критики, які дуже часто використовують у навчально-виховному процесі. Ми пам'ятаємо, що в творчих вправах не буває «неправильних» відповідей.
Дитина розвиває в собі здатність до самооцінювання та навчається знаходити недоліки в результатах своєї діяльності, вносити в неї корективи, ставати самостійною, розвиненою особистістю.
7. Принципи безоцінної діяльності.
Безоцінна діяльність означає, що обговорення результатів діяльності та її оцінювання відкладено до того момету, поки людина сама не побачить інші можливості, можливі ідеї або способи розв'язання цієї проблеми.
Основна мета принципу безоцінної діяльності — це позбавлення дитини страху робити помилки. Для створення такої підтримку творчій атмосфері існують спеціальні підходи (стратегії). Для обдарованої дитини створюємо сприятливий психологічний клімат, щоб подолати розрив між інтелектуальним і особистісним розвитком і сприяти розвитку дитини. Адаптація потребує розвитку творчого потенціалу обдарованих учнів, а стосовно педагогів — передбачає розробку й реалізацію спеціальних творчих програм і навчальних матеріалів.
Спеціальні програми дають можливість навчати дітей творчості; розвивають уміння спілкуватися; виховують особистісні риси, що сприятимуть соціальній реалізації творчої особистості в майбутньому.
8. Диференційоване навчання.
Нині очевидними є 2 факти. Діти з високим рівнем розвитку інтелектуальних здібностей мають здатність самостійно вчитися. Для дітей із посередніми академічними здібностями проблема особистого темпу навчання не така гостра, як для обдарованих. Ось чому організовуємо диференційоване завдання, що створює умови для навчання обдарованих учнів в особистому темпі. Різнорівневі завдання, а для обдарованих — завдання підвищеної складності, дадуть можливість учням реалізувати себе.
9. Індивідуальна позашкільна робота.
• Самовиховання, саморозвиток учнів.
• Складання індивідуальних особистісно зорієнтованих програм.
• Залучення дітей до науково- дослідної та творчої діяльності.
• Інтелектуальні конкурси, турніри.
• Системапідготовки до предметних олімпіад .
Робота нашого шкільного колективу направлена на виявлення та підтримку талановитої молоді, створення умов, необхідних для розвитку індивідуальності та здібності учнів. А підсумком цієї роботи є участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, захистах робіт МАНу.
Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими, здібними дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:
• олімпіади базових дисциплін;
• олімпіади на творче мислення;
• олімпіади на кмітливість та логічне мислення;
• конкурси;
• конкурси знавців математики та логічного мислення;
• інтелектуальні ігри: «Ланцюжок», «Так чи ні», «КВК», «Ерудит», «Поле чудес», «Брейн-ринг», «Перший мільйон», «Щасливий випадок», «Бізнес», «Інтелектуальний хокей», «Вікторина», «Рольова гра», «Дотепник», «Що? Де? Коли?», «Колесо фортуни», «О, щасливчику», «Зоряний час», «LG-Еврика», «Найрозумніший» тощо.
Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати свої головоломки, що сприяє розвитку пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:
• самостійно працювати з літературою;
• аналізувати та систематизувати отримані дані;
• робити висновки.
Розвитку творчих здібностей у позаурочній діяльності сприяє впровадженню інноваційних виховних технологій. Найповніше відповідають вимогам часу, на наш погляд, наступні інноваційні виховні технології:
• Технологія групових дискусій.
• Групова проблемна робота.
• Технологія колективних творчих справ (КТС).
• Ігрові педагогічні технології, інтелектуальні ігри.
• Музейні й театральні технології.
• Тренінги спілкування.
• Соціальні проекти.
• Клубні технології.
Саме ці технології ставлять дитину в сигуацію вибору, дають їй можливість самореалізації.
Технологія групових дискусій створює найсильніше поле емоційного зараження, у яке потрапляє дитина і в якому щоразу здобуває досвід емоційних переживань. Сприяє інтелектуальному розвитку дітей, підвищує рівень їхньої ерудиції, кругозору, розвиває здатність формувати свою думку. Прикладом цієї технології є ділова гра «Дебати» за оксфордською методикою та методикою Карла Погатера.
Цю технологію визначають як найпридатнішу для пристосування до колишнього досвіду виховної роботи, але, за оцінкою педагогів, вона має колосальну силу впливу, бо дає дітям можливість вибору та досвід відстоювання своїх поглядів.
Висока задоволеність підлітків використанням цієї технології пов'язана ще з украй важливим для них відчуттям «своєї» групи, де учень тільки й здатний відчута своє «я» і усвідомити себе як індивідуальність.
Групова проблемна робота сприяє отриманню соціального досвіду, розвитку вміння враховувати думки інших, відстоювати свої позиції, виявленню творчих і лідерських здібностей. У процесі роботи діти утверджуються як «генератори ідей», «пропагандисти», «реалізатори».
Технологія КТС була давнім винаходом комунарського руху та дітищем комсомолу. За задумом вона була призначена для виховання людини-колективіста. Однак нам вдалося додати їй особистісно зорієнтованого спрямування. Ця технологія має такі особливості:
• Спрямованість справи не тільки на піклування про інших, а й на свій особистісний розвиток;
• добровільність участі;
• увага до авторства й автора ідей;
• усвідомлення особистої значущості;
• можливість вибору «ролей», доручень, форм;
• спільний аналіз не тільки справи, а й того, що вона значила для кожного члена колективу.
Найцікавішими в нашій школі були КТС «Проблема сміття маленького міста», «Веяикоднє яйце», «Нас багато—Земля одна» тощо.
Ігрові технології найбільш видовищні й масові. Через тру діти краще засвоюють інформащіо, виникає інтерес до предмета, розширюється світоглад. Зокрема, в практиці роботи школи ми використовуємо наступні ігри: «Найрозумніший», «Відкрий власну справу», «У світі комп’ютерної графіки».
Трепінги спілкування — це форма соціально організованого спілкування, під час якого учасники вирішують питання розвитку особистості, комунікативних навичок, надання психологічної допомоги та підтримки. Тренінги допомагають знімати небажані стереотипи та розв'язувати особистіші проблеми учасників. Найчастіше їх використовує психологічна служба.
Технологія соціальних проектів, мета яких — становлення активної життєвої позиції. Такий проект мінімально затратний за ресурсами. Він дає можливість реалізувати потенціал дітей з різиим рівнем досвіду, спонукає учнів і викладачів виявити інтелектуальні здібності, моральні та комунікативні риси, продемонструвати здатність до самоосвіти. Найцікавішими проектами за останні роки в школі були «Чисте місто», «Чисті береги Дніпра».
Музейні та театральні технології. Театральна діяльність — один із дієвих засобів виховання культури, почуття колективізму, відповідальності за спільну справу, виявлення та розвитку здібностей і обдаровань учнів.
Клубні об'єднання створюють умови для розвитку творчості, самовияву, самореалізації. Характеризуються низкою ознак:
• загальнодоступністю;
• аматорським характером діяльності;
• спрямованістю не так на результат, як на процес, що дає втіху його учасникам.
Велику роль у розвитку творчої особистості відіграють батьки.Психолог виробив їм багато порад. Ось деякі з них.
• Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для її занять.
• Я відповідаю на всі запитання дитини терпеливо і чесно.
• Серйозні висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.
• Я не сварю дитину за непорядок у її кімнаті, якщо це пов’язане з її творчою діяльністю і ще не завершено.
• Я показую дитині, що люблю її такою, яка вона є.
• Я доручаю дитині посильні завдання.
• Я допомагаю дитині створювати свої плани.
• Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.
• Я ніколи не говорю дитині, що вона гірша інших.
• Я ніколи не наказую дитину приниженням.
• Я привчаю дитину придумувати різні історії, фантазувати.
• Я знаходжу час бути кожен день з дитиною наодинці.
• Я дозволяю дитині брати участь у плануванні сімейних справ.
• Я привчаю дитину вільно говорити з дорослими різного віку.
• Я постійно хвалю дитину.
• Не існує тем, які я виключаю для розмови з дитиною.
• Я допомагаю дитині бути особистістю.
• Я довіряю дитині.
Але ми вчимо батьків бачити різницю між стимуляцією здорового розвитку дитини і її «парниковим вирощуванням». Батьки повинні розвивати у своїх дітях такі особистісні характеристики:
• розуміння добрих якостей і визнання недоліків у самому собі і оточуючих лкдях;
• інтелектуальну допитливість і готовність до дослідницького ризику;
• повагу до доброти, чесності, дружності, терпіння;
• звичку спиратись на власні сили;
• уміння знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми.
Батьки створюють сприятливі умови для розвитку цих характеристик, якщо своєю поведінкою демонструють, що вони цінують дитину в моральному, соціальному та інтелекіуальному плані, Адже кожна дитина — це особистість, і не можна нав'язувати їй думку батьків про те, ким бути дитині та яке вона має зайняте місце у житі. Про це говориться у наступних рядках поета Дугласа Меллоха:
Если ты не можешь быть сосной на вершине холма,
Будь маленьким деревцем в долине,
но только самым лучшем деревцем.
Будь кустиком, если не можешь быть деревом.
Будь травой у дороги и дай отдых усталому путнику,
Если не можешь быть кустиком.
Если ты не можешь быть китом, ,
будь самым красивым окунем в озере.
Если мы не можем быть капитанами,
кто-то должен-быть и матросом.
Для всех найдется работа на корабле жизни,
только найди свое дело.
Если ты не можешь быть широкой дорогой,
будь узенькой тропинкой.
Если ты не можешь быть солнцем, будь звездой на небе.
Только найди свое дело и старайся стать самым лучшим.
Рекомендації батькам щодо вироблення в дітях дослідницьких здібностей
• Не займайтесь наставництвом — допомагайте дітям працювати незалежно, не давайте прямих інструкцій відносно того чим вони поійнні займатися.
• Не робіть поспішних висновків на основі спостереження й оцінки, виділяйте сильні і слабкі сторони дітей.
• Не стримуйте ініціативи дітей, не робіть за них те, що вони можуть зробити самі.
• Навчіть дітей виділяти міжпредметні зв'язки.
• Використовуйте важкі ситуації як областьзикористання вмінь і навичок.
• Допомагайте дітям навчитись керувати процесом засвоєння знань.
• Підходьте до всього творчо.
На червневій педраді, під час підведення підсумків роботи з обдарованими та здібними дітьми, на серпневій педраді ми щорічно аналізуємо та вдосконалюємо, з методичної та практичної точки зору, організацію позаурочної роботи саме зі здібними та обдарованими учнями.
Особливості підготовки учнів до проектної діяльності в системі «Школа – МАН» на основі моделі формування пізнавальних інтересів
У системі розбудови суспільства вирішального значення набуває проблема майбутніх поколінь. Необхідність відтворення та розвитку духовного потенціалу народу, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень надає актуальності проблемі виховання інтелектуальної еліти, гідної своєї цивілізованої держави.
Вищезазначену проблему можна вирішити шляхом залучення учнівської молоді до різноманітних конкурсів, а особливо конкурсів-захистів творчих робіт Малої академії наук України. Оскільки учнівська молодь характеризується різними здібностями, неоднаковою зацікавленістю у навчанні, певними уподобаннями у виборі майбутньої професії, важливо якомога раніше виявити і розвинути інтерес до дослідницької діяльності.
Найголовнішим у роботі педагога є уміння навчити учня концентрувати увагу, спостерігати за об’єктами і явищами природи, бути допитливим. Проте не слід поспіхом задовольняти дитячу допитливість у всіх аспектах. Краще, коли учень сам дізнається про те, що його цікавить. Якщо ж педагог замінить його розумове мислення своїм авторитетом, то учень з часом зовсім перестане думати і стане «іграшкою» чужої думки.
Необхідні такі передумови, щоб цілеспрямованого учня вразило будь-яке помітне явище, щоб воно декілька днів турбувало його, перш ніж він це явище для себе відкриє. Справа учня – бажати, шукати, знаходити; справа педагога – зробити знання доступними, зародити бажання вчитися, вказати на засоби досягнення мети. Позитивний результат дає спрямованість навчально- виховного процесу на впровадження елементів дослідницької діяльності у процес навчання, на підвищення ролі самостійної роботи учнів, на критичний аналіз знань, отриманих у процесі навчання, на вміння застосовувати потрібні знання на практиці у новій нетрадиційній ситуації.
Педагогічний досвід, спілкування з учителями шкіл показує, що розвиток умінь і навичок у самостійній пізнавальній діяльності з елементами творчості, пошукової роботи в межах традиційної класно-урочної системи неможливий. Непересічна роль у формуванні нової генерації української творчої еліти для всіх галузей суспільного життя належить системі МАН України як невід’ємної складової системи неперервної освіти, яка надає учням додаткові можливості для духовного та інтелектуального розвитку, задоволення їх творчих та освітніх потреб.
Зрозуміло, що підготувати на конкурс-захист науково-дослідницьку роботу високого рівня не так просто. Це викликає великі труднощі у багатьох учнів, якщо в них немає певної підготовленості до науково-пошукової роботи. Найефективнішим методом вирішення такої проблеми є проектна діяльність учнівської молоді, в процесі якої навчання переростає в дослідницьку діяльність із забезпеченням якісного розвитку творчих здібностей дитини.
Проект – завершена та належним чином оформлена розробка з вибраної тематики; це може бути робота з будь-якого предмета, у якій пропонуються науково обґрунтовані конкретні дії, спрямовані на вивчення і розв’язання актуальних проблем різних галузей науки. Саме наявність пропозицій щодо конкретних дій, що можуть бути виконані на практиці, і є ознакою проекту. Якщо проект включає не лише пропозиції конкретних дій та їх обґрунтування, а ще й результати реалізації (звіт про виконання), це дає додаткові шанси його авторам на перемогу. Слід наголосити, що в проектах мають бути наукові (наскільки це можливо для учнів) результати; вони мають бути практичними або дослідницькими роботами. Математичні розрахунки, виконані автором, – теж науковий результат. Простий виклад чужих думок – ні. Тому реферативні роботи з наведенням відомих наукових даних не можуть бути результатом проектної діяльності учнів.
Під час виконання проектів учням слід дотримуватися чіткої структурованої послідовності:
Титульний аркуш – на ньому зазначають назву роботи, прізвище, ім’я та по батькові автора (авторів), клас, заклад, у якому він навчається, відомості про наукових керівників роботи.
Анотація – має містити короткий, але змістовний виклад суті роботи.
Основний текст - може складатися з таких розділів:
Øвступ – включає основну ідею, її теоретичне обґрунтування, літературні дані, опис структури запланованого експерименту;
Øматеріали та методи;
Øрезультати – містить текст, формули, малюнки, фото, схеми, таблиці, які стосуються проекту і необхідні для розуміння роботи;
Øобговорення – полягає в оцінці результатів та їх порівнянні з відомими літературними даними;
Øпропозиції чи план дій для розв’язання проблеми;
Øвисновки;
Øсписок використаної літератури.
Щоб визначити напрямки діяльності щодо практичного втілення проектного навчання як фундаменту підготовки учнів у системі МАН, потрібно окреслити ті проблеми і суперечності, які потребують розв’язання. Виникають певні перешкоди і складності у навчанні, серед яких основними є:
· шкільні програми постійно звужуються;
· зменшується кількість годин, відведених на вивчення навчального матеріалу;
· вільне спілкування з учнем, обмін думками, дискусії найчастіше відбуваються в позаурочний час;
· відсутність самостійної пізнавальної діяльності учнів з елементами творчості, пошукової роботи.
Тобто, школа не в змозі самотужки забезпечити справжній особистісно орієнтований педагогічний процес, де кожен з учнів повинен мати власну освітню траєкторію. Зарадити в цій ситуації може система співпраці «Школа – МАН». Основою функціонування такої системи має бути цілеспрямований процес вироблення пізнавального інтересу в школярів, завдяки якому забезпечується формування особистісного змісту проектної діяльності кожного учня під час вивчення дисциплін. У вищезазначеній системі актуальним є розгляд психолого-педагогічних умов і особливостей формування пізнавального інтересу в учнів під час підготовки до участі в проектно-пошуковій діяльності на основі динамічної моделі.
ОПИС МОДЕЛІ
Мета:
· формування в учнів наукової системи сприйняття інформації;
· вироблення стійкого, глибокого пізнавального інтересу до вивчення дисциплін;
· здійснення діяльнісного підходу при неформальному засвоєнні нового матеріалу з навчальних предметів;
· залучення учнівської молоді до дослідництва.
Педагогічні цілі
Загальні:
1. Забезпечення неперервності навчально-виховного процесу.
2. Системний, комплексний підхід до виховання в сім’ї, школі, позашкільному навчальному закладі.
3. Створення умов для самостійної творчої праці.
4. Орієнтація під час навчального процесу на вікові індивідуальні риси учнів, їхні пізнавальні запити і можливості.
5. Створення навчально-матеріальної бази із сучасним технічним забезпеченням.
6. Дослідження рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів до поглибленого вивчення дисциплін.
Конкретні:
1. Вироблення потреби в самостійному набутті знань, умінь і навичок, у постійному розширенні кругозору, в умінні творчо підходити до вивчення предметів.
2. Формування вміння раціонального поєднання набутих знань у загальноосвітній школі і поза нею, систематичного використання певної частини вільного часу для вирішення більш складних пізнавальних завдань під час поглибленого вивчення предметів.
3. Розвивати критичне мислення: вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, знаходити суперечності, ставити проблеми для розв’язування, тобто вміння досліджувати.
Наукове підґрунтя:
o філософське;
o психологічне;
o дидактичне;
o соціально-педагогічне.
Критерії ефективності:
· рівні формування пізнавальних інтересів учнів у процесі проектної діяльності учнів;
· якість розвитку стійкого пізнавального інтересу до вивчення предметів і розуміння учнями пізнання в умовах розвитку сучасного суспільства;
· забезпечення наукової, світоглядної і практичної значущості знань у поєднанні з доступністю.
Умови ефективності:
· організація відбору учнів у класи з поглибленим вивченням предметів;
· оптимальне поєднання звичайних і нетрадиційних форм та методів навчання;
· диференційований підхід до учнів з різними рівнями сформованості пізнавальних інтересів;
· система взаємодії в роботі суб’єктів процесу формування пізнавальних інтересів;
· наявність відповідної матеріальної бази та педагогічних кадрів;
· моніторинг ефективності процесу формування пізнавальних інтересів.
Суб’єкт формування пізнавального інтересу в процесі проектної діяльності: учень, психолог, педагог, науковець, батьки.
Змістовна частина навчання:
1. Формування ціннісних орієнтацій на засадах науково-практичних досягнень світової і національної культури, народних традицій.
2. Оволодіння науковими знаннями про об’єкти і явища природи та закономірності їх розвитку.
3. Сприяння дослідництву, спрямованому на розвиток творчої і ділової активності при розв’язанні актуальних проблем у життєвих ситуаціях.
4. Досягнення переходу опанованих наукових і науково-практичних знань в особисті переконання.
5. Послідовне систематичне відображення зв’язку сучасної науки з практикою.
6. Орієнтація на використання надбаних знань у професійній діяльності.
Методи і форми навчальної діяльності:
üіндивідуальні: опрацювання літературних джерел, відпрацювання методик дослідження, виконання дослідів і проведення експериментальних досліджень, обговорення результатів з науковими керівниками, написання звітів, проектів, науково-дослідницьких робіт тощо;
üгрупові: факультативи, спеціальні курси, гуртки, екскурсії, консультації, засідання наукових товариств;
üмасові: предметні тижні, олімпіади, дні науки, наукові конференції, тематичні вечори, науково-профорієнтаційні лекторії, участь у конкурсах МАН.
Результати: система стійких рівнів сформованості пізнавальних інтересів учнів у проектно-пошуковій діяльності.
Реалізація запропонованої моделі здійснюється таким чином. Знаючи педагогічні цілі із врахуванням наукового підґрунтя, критерії ефективності, суб’єкти формування пізнавальних інтересів (залежно від рівнів сформованості останніх) визначають зміст, методи і форми навчання.
Завершуючи, слід наголосити, що ефективність проектно-пошукового методу навчання залежить від особистості педагога, його кваліфікації та майстерності. Педагог повинен уміти співпрацювати з учнями, володіти прийомами вербального і невербального спілкування, аналізувати навчальний матеріал на можливість здійснення вищезазначених методів.
Педагогічно обґрунтоване впровадження моделі формування пізнавальних інтересів у поєднанні з традиційними методами навчання, постійний пошук, любов до своєї професії та учнів – запорука успіху педагога у формуванні активної творчої особистості.
Єріна Марія (10 кл.) - учасниця обласного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України
"Історія с.Сингаї" (вч. Максимчук В.Г.)